Генеалогія дворянства
Справи «Про дворянське походження»
Серед комплексу джерел цінних для генеалогічних досліджень в архівах є унікальний корпус документів про підтвердження шляхетського походження, що збиралися самими особами, які бажали підтвердити своє шляхетське походження.
Історичні умови/обставини створення таких документів виникли після входження українських та білоруських земель Речі Посполитої до складу Російської імперії. Вся шляхта цих земель була дуже численною (становила 7-8% від загальної кількості населення) у порівнянні з дворянством Російської імперії (у якій дворяни становили всього 1%), що створювало перевагу не на користь останніх. Тому новий уряд впровадив політику скорочення чисельності шляхти, що отримало назву «Розбори шляхти».
За указом 1800 року було встановлено часові строки, за якими всі шляхтичі мали довести своє шляхетське походження для Дворянського Депутатського Зібрання губернії. Умови подання документів завжди змінювались та ставали особливо жорсткими після повстань. Після польського повстання 1830-1831 рр. було видано закон від 19 жовтня 1831 року «Про розбір шляхти в західних губерніях і про структуру цього роду людей», за яким багато шляхти через лояльність до повстання було позбавлено шляхетського стану та поділено на категорії «дворян», «однодворців» та «громадян».
Функціонування документів в політичній культурі
Політика уряду Російської імперії ставила шляхту в жорсткі рамки. Через що її представники повинні мали кожні два роки подавати документи, які доводять їхнє шляхетське походження. Вони мали збирати та додавати документи до справи, де кожен раз підтверджували чи спростовували їхні права. Такі бюрократичні умови уряду дозволили накопичити значний архівний матеріал, який зараз є безцінним для дослідника.
Серед комплексу джерел цінних для генеалогічних досліджень в архівах є унікальний корпус документів про підтвердження шляхетського походження, що збиралися самими особами, які бажали підтвердити своє шляхетське походження.
Історичні умови/обставини створення таких документів виникли після входження українських та білоруських земель Речі Посполитої до складу Російської імперії. Вся шляхта цих земель була дуже численною (становила 7-8% від загальної кількості населення) у порівнянні з дворянством Російської імперії (у якій дворяни становили всього 1%), що створювало перевагу не на користь останніх. Тому новий уряд впровадив політику скорочення чисельності шляхти, що отримало назву «Розбори шляхти».
За указом 1800 року було встановлено часові строки, за якими всі шляхтичі мали довести своє шляхетське походження для Дворянського Депутатського Зібрання губернії. Умови подання документів завжди змінювались та ставали особливо жорсткими після повстань. Після польського повстання 1830-1831 рр. було видано закон від 19 жовтня 1831 року «Про розбір шляхти в західних губерніях і про структуру цього роду людей», за яким багато шляхти через лояльність до повстання було позбавлено шляхетського стану та поділено на категорії «дворян», «однодворців» та «громадян».
Функціонування документів в політичній культурі
Політика уряду Російської імперії ставила шляхту в жорсткі рамки. Через що її представники повинні мали кожні два роки подавати документи, які доводять їхнє шляхетське походження. Вони мали збирати та додавати документи до справи, де кожен раз підтверджували чи спростовували їхні права. Такі бюрократичні умови уряду дозволили накопичити значний архівний матеріал, який зараз є безцінним для дослідника.
“
Часто дворянські справи містять вже готове генеалогічне дерево, герб роду
Інформаційний потенціал джерела
Якщо дослідник / генеалог віднайде справу про дворянське походження «О дворянском происхождении», то він отримає вже готове генеалогічне дослідження. І чим більші часові рамки такої справи, тим більше відомостей та архівних джерел в ній міститься.
Значення джерела для дослідника полягає у тому, що у цих джерелах містяться відомості з попередніх архівних матеріалів за більш ранні періоди. Це дає можливість дослідити документи, які раніше були втраченими.
Це свого роду звіт, що містить виписки з усіх попередніх відомостей про представників роду та копії документів. Це дає можливість прослідкувати місце проживання, соціальний стан, рівень заможності, власність. Можна дізнатися про ставлення до влади/місцевої адміністрації представників роду, що досліджується, участь у повстаннях, бунтах, виступах чи їх підтримку (оскільки, через причетність чи лояльність до таких подій багатьох позбавляли дворянських прав), лояльність до влади (тому, що часто були випадки коли шляхтичі з чиншової(дрібної) шляхти отримували за свої вислуги значно швидше та простіше підтвердження дворянських прав, ніж шляхтичі за походженням).
Якщо дослідник / генеалог віднайде справу про дворянське походження «О дворянском происхождении», то він отримає вже готове генеалогічне дослідження. І чим більші часові рамки такої справи, тим більше відомостей та архівних джерел в ній міститься.
Значення джерела для дослідника полягає у тому, що у цих джерелах містяться відомості з попередніх архівних матеріалів за більш ранні періоди. Це дає можливість дослідити документи, які раніше були втраченими.
Це свого роду звіт, що містить виписки з усіх попередніх відомостей про представників роду та копії документів. Це дає можливість прослідкувати місце проживання, соціальний стан, рівень заможності, власність. Можна дізнатися про ставлення до влади/місцевої адміністрації представників роду, що досліджується, участь у повстаннях, бунтах, виступах чи їх підтримку (оскільки, через причетність чи лояльність до таких подій багатьох позбавляли дворянських прав), лояльність до влади (тому, що часто були випадки коли шляхтичі з чиншової(дрібної) шляхти отримували за свої вислуги значно швидше та простіше підтвердження дворянських прав, ніж шляхтичі за походженням).
“
Свідоцтво про приналежність родини до шляхти
